Зустрілася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як він помаленьку лізе. А далі давай над ним насміхатися:
 
   - Ну, та й швидкий же ти, нема що й казати! Справжній неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз по дріжджі послали, а ти аж через рік з дріжджами прийшов та й ті посеред хати розілляв?
 
   - Може, коли й правда була,- каже Рак,- а тепер дуже на брехню схоже.
 
   - Овва! Значить, ти тепер прудкіший став?
 
   - Прудкіший чи не прудкіший, а тобі глузувати не дозволю. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того пенька добіжу.
 
   - Що? що? що? - здивувалася Лисичка.- Ти хотів би зі мною наввипередки бігати?
 
   - Не тільки побіжу, а хоч ти на один скок спереду ставай, то я швидше тебе на місці буду,- мовить Рак.
 
   Побилися вони об заклад. Стала Лисичка на один скок поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила Лисичка, біжить щодуху, аж курява здіймається. Добігла до пенька та й кличе:
 
   - А де ти, Раче? Нічого не чути.
 
   - Ну, Раче, де ти там? - ще раз кличе Лисичка та й обернулась хвостом до пенька.
 
   - Та ось де я! Давно вже жду тебе, аж трохи за пеньок забіг.
 

This file was created

with BookDesigner program

bookdesigner@the-ebook.org

25.06.2008