^
Начало
Установить закладку
+ Настройки
14 | 16 | 18 | 20 | 22 | 24
Ширина текста:
50% | 60% | 70% | 80% | 90% | 100%
Шрифт:
Цвет текста:
Установить
Цвет фона:
Установить
Сбросить настройки
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі
Як ми будували свої доми?
Міста будували з сонця і глини
В місті з'явилися невідомі святі
Цього літа всі полюють акул
Другий рік місто косить чума
Кидай мертвих за борт
Провидіння завжди стереже
Кнопочна нокіа. Єдина родина
В ґетто ніхто не святкує різдво
Я знав священика, який був у полоні
Дихає ночі теплий звіринець
Сніг заносить залізничні перегони
«Ти так давно не голився»
Повітря з ночі стигне холодом і вже
Коли вона остигає, ніби вогонь
На пагорбах, які лежать вночі
Тоді починається вечір. Саме тоді
Немає такого світла й такого проміння
Світло горіло всю ніч до ранку
— Де твій брат, чуєш, де твій брат?
Вони навіть можуть жити в різних містах
На перевалі дим
Заходь за мною в сніг
Зима приносить віру і спокій
Хтось підглядає за тобою в шпарку
На кораблі вантажать зерно
Все, як сто років тому
І стільки світла. Щоразу. Навіки.
Виверни рукави осель
І хотілося б дякувати за можливість не відповідати
Здавалося б, найпростіше — торкатися неможливого
Стільки дощу не вмістить жодна весна
Ловити її, мов рибу, не відходити від води
Люби, люби своє ремесло
Я танцюю, — говорить вона, — доки падає сніг
ТАМПЛІЄРИ
Інформація видавця
