Дмитро Кешеля
ПОРА ГРИБНОЇ ПЕЧАЛІ
КОЛИ ЗАГОВОРИТЬ КАМІННЯ
Місячна прелюдія
Попелище у пречистих снігах
Чорний камінь із тужними очима
На другому фронті без перемін
Блаженний той, хто вміє ближньому прощати
Урвалася тота струна, що найліпше гула…
Наспіє час — й каміння заговорить
У мертвому небі птахи не співають
Так квітуче плакали осінні дерева
Коли замовкають могили
Обережи нас, мамо-заступнице
Гіркий епілог перед врожайним роком
БЛУДНИЙ СИН ПОВЕРНЕТЬСЯ ВЕСНОЮ
Зелений ноктюрн
Не проросте на слідах трава
Людина з подвійними очима
Віщий голос у білій імлі
Вранішньою зорею світилася душа
Бог по імені хліб насущний
Корпус справедливості
Бігла гора в печальнім безгомінні…
По той бік глибоких снігів
Не покидайте нас, віро, надіє, любове…
Сиві мерці під дощем
Коров’яча доля
Не допливти душі до берега…
У правди — невродливе обличчя
Блудний син повертається весною
ОПОВІДАННЯ
Пора грибної печалі
Урок педагогіки
Пожартував
Так народжуються сюжети
