Цитаты из книг

 

Женя, 2017-06-19 13:53:31

  - Многие из нас совершают поступки, о которых потом сожалеют, - в его голосе слышалось неподдельное сочувствие. - Когда крыша рушится нам на голову, мы зачастую начинаем махать руками, не успевая подумать о том, что делаем. Нам кажется, что мы в безопасности, и вдруг - бум! Наши действия не поддаются логике. Мы безумствуем.

Пояснение: Мы безумствуем.

 

 

0
0
Женя, 2017-06-15 17:22:32

 - Массовая истерия - вот причина судов Линча. И прошедшее собрание н

Пояснение: уд Ли́нча (линчева́ние, англ. lynching, the Lynch law) — убийство человека, подозреваемого в преступ

 

 

0
0
Dima, 2017-06-12 13:16:35

Їх поняття про нарід не було поняттям тих, що хочуть його десь вести, в довір’ї до своєї великої правди, яку вони носили в серці і в ім’я якої кликали масу йти за ними до своєї цілі, не спиняючись перед жертвами; ні, їх народолюбство це була слізливо-сантиментальна любов мирного провінціяла до рідного окруження, його благоденствія і мирного житія його затишної парафії. Це не був націоналізм нації, чисто релігійна ідеологія, з волею будувати, з завойовницьким інстинктом, з жадобою панування й влади, — то був вузько ограничений націоналізм провінції, сантиментальна ідеологія, яка стреміла лише “визволити” особу від усяких пут і забезпечити їй незакаламучене спокійне життя під чиїмибудь опікунчими крилами. Свій патріотизм вони принизили до любови, до “рідної сторононьки”, до її звичаїв, до “реґіоналізму”.

 

 

0
3
Dima, 2017-06-12 13:14:40

Демократизм вони утотожнювали з “мужицтвом”. Але це була особлива — їх демократія. Як і мужицтво, вони передусім думали про рівність, але не про свободу, і тому готові були забути про момент свободи (влади), коли хтось забезпечить їм рівність: як Драгоманів з своїм царофільством, як Грушевський і ціла наша плеяда істориків, які відкидали політичну свободу, коли вона “вимагала жертв” від того самого “народу”. Вони просто “покланялись народові як животворящій стихії… котра мусить одвіт дати на всі наші питання про індивідуальну і общеську свободу, про індивідуальне і людське щастя”. Щастя одиниці, щастя всіх, вільність від усяких “окультних” сил, що стояли над ними — і охорона від усяких жертв, це був ідеал нашого провансальства, ідеал суто плебейський.

 

 

0
2
Dima, 2017-06-08 13:26:31

Вони ніколи не поставлять остро своєї ідеї, все спершу “оцінюють ситуацію”, все нюхають, яка ідея на їх думку висить у повітрі або сприємлива масі “народу”, і за нею ідуть. За царату — вони були культурниками, за Керенського — демократами, за большевизму — комуністами, по фактичнім розвалі Росії — самостійниками, в Галичині — незалежниками або “автономістами” — nach Bedarf. Спертися на сили нації й виступити з ідеєю, яка б — хоч гляділа в будуччину — але ішла в розріз з пануючою в даний момент, вони ніколи не були в силі. Боротьба з ворожою нам ідеєю визнавалася лише тоді, коли противник не лишав їм жодної дороги до угоди, в противнім разі — угоду робилося; але й то не з примусу, а з “підскоком”, з захопленням, роблячи рекляму противникові, з повною вірою, що це не “передишка”, а остаточне завішення боротьби, яка є “непотрібна і небажана”: найбільш деморалізуюча форма компромісу.

 

 

0
4